Снітинська гімназія Лубенської міської ради  Полтавської області.  

       Педагогічний колектив Снітинської ЗШ І-ІІІ ступенів. 2018 р.

  На березі швидкоплинної річки Сули на Полтавщині  розкинулося мальовниче село Снітин - «ворота до серця України-Русі». Спочатку це була фортеця, побудована Володимиром Великим ще у 988 році.
    Точно встановити дату, коли в селі Снітин була відкрита перша школа важко, але, як відомо із свідчень старожилів, десь близько 1879 року - трьохкласну церковнопарафіяльну школу з трьохрічним строком навчання. На початку XX століття (близько 1901 року) - двохкласне Міністерське училище. Воно було одним із перших у Лубенському повіті. Навчання в Міністерському училищі велося тільки на російській мові. В ті часи вивчати українську мову заборонялося, навіть заборонялося вживати слово «українець».То був період наступу російського великодержавного абсолютизму. 
   У 1910 році в селі було відкрито земську школу, а в 1918 році – чотирьохкласну.   
 У серпні 1937 року в селі Снітин відкрили школу семирічку. Під неї відвели приміщення будинку поміщиці Ноги. Школа мала чудову бібліотеку, книжковий фонд якої нараховував 12 тисяч книг. На той час Снітинська семирічна  школа мала все необхідне для навчання. У школі працювало 38 вчителів із спеціальною педагогічною освітою. Школа готувала кадри для народного господарства. Серед випускників довоєнного періоду було багато спеціалістів сільського господарства, вчителів, військових.
 Багато горя і страждань принесла всім Велика Вітчизняна війна. Під час фашистської окупації приміщення  школи у селі Снітин було перетворено у руїни. У листопаді 1943 року у приміщенні сільського клубу відновилися заняття всіх класів семирічної школи. Не вистачало зошитів і підручників. Учні писали на полях старих книжок, газетах, листівках. Чорнило робили із бузини або сажі.  
У 1977-1978 в Снітині на кошти господарства «Жовтень», яке очолював Г.Г. Бибик, було збудовано нове сучасне приміщення школи на 200 місць. Школа мала навчальну майстерню, спортивний зал, обладнані навчальні кабінети. На кінець 80-х років школа в Снітині була однією з кращих у Лубенському районі. Згуртовано і злагоджено працював учительський колектив на чолі з Швецем Анатолієм Івановичем. У бібліотеці навчального закладу нараховувалось 3100 книг і підручників. Навчальні кабінети обладнані технічними засобами навчання. Поблизу  школи було побудовано шкільний стадіон. Молоді вчителі мали можливість проживати у квартирах, наданих господарством.  
Влітку 1987 року  поблизу  школи зведено приміщення для навчання учнів 1-4 класів, в якому побудовано вісім класних кімнат і актовий зал. Нарешті школярі мали місце для здійснення і проведення загальношкільних заходів. В побудованому приміщенні навчалися чотири початкових класи і здійснювали навчання дві групи продовженого дня. Учнями початкової ланки були 89 маленьких снітинців. 
З 1987 року Снітинська школа стає середньою. З цього часу розпочинається нова сторінка її життя. 
    В різні періоди Снітинську школу очолювали:
1978-1988 - Швець Анатолій  Іванович;
1988-1993 - Третяк Сергій Васильович;
1993-1996 - Сичова Марина Іванівна;
1096-2002 - Щербина Наталія  Миколаївна;
2002-   Горбик Ніна Василівна.
   Всі вони доклали величезних зусиль для того, щоб Снітинська середня школа була однією з кращих в районі, а її вихованцями гордилися односельці. Навчальний  заклад працює  як злагоджений годинниковий механізм. Учительський колектив сіє розумне, добре, вічне. Учні завжди були і є помічниками своїх наставників. Виростають гідні патріоти  України.

Батьківська конференція квітень 1962 р.

                            Урок праці 3 - й клас 1958 р.