Одним із пріоритетних завдань Нової української школи є формування інклюзивного освітнього середовища.

Вступ до школи – новий етап в житті дитини. Він пов’язаний з новим типом стосунків з однолітками, новими формами діяльності. Закон України „Про освіту” надає право батькам дітей з особливими потребами обирати заклад освіти, освітню програму; передбачає можливість вибору різних форм здобуття освіти: інклюзивної, індивідуальної, спеціальної, дистанційної, екстернату тощо. Вибір оптимальної форми навчання має велике значення для подальшого розвитку дитини.

Відповідно до наказу МОН України № 609 від 08.06.2018 „Про затвердження Примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти”, батьки/законні представники  особливої дитини входять до складу команди супроводу. Склад команди супроводу визначається з урахуванням потреб дитини. Для забезпечення максимально якісної освіти, саме батьки можуть допомогти педагогам навчального закладу створити позитивну атмосферу в шкільному середовищі, визначити специфіку навчально-виховного процесу, надаючи розгорнуту, детальну інформацію про  дитину.

Комплексна скоординована робота батьків, вчителів, асистентів вчителів, практичних психологів, вчителів-логопедів в умовах інклюзивної моделі навчання створює передумови для успішної адаптації та соціалізації дітей із особливими освітніми потребами, відкриває широкі можливості для виправлення та компенсації порушень у розвитку 

Дитині із особливими потребами необхідно не тільки створення інклюзивного освітнього середовища, а й підтримка, особливо батьківська. 

Щоб навчання першокласника з особливими потребами було цікавим, результативним, приносило користь дитині,  пропонуємо низку порад для батьків:

- повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих;

- дозвольте дитині бути самою собою із своїми недоліками, перевагами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини;

- усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потребами – це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання;

- навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує вас;

- у взаєминах з дитиною не допускайте „вседозволеності”, інакше дитина буде маніпулювати Вами;

- для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть незначні;

- у повсякденному спілкуванні з дитиною уникайте різких заперечень, говоріть з дитиною спокійно і стримано;

- разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку;

- намагайтеся щоденно закріплювати знання, по можливості, в ігровій формі;

- допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї;

- якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю;

- будьте уважні до змін настрою дитини, намагайтеся зрозуміти, з чим вони пов’язані;

- не лякайте школою;

- ознайомтеся з закладом освіти, де навчатиметься, отримуватиме психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги Ваша дитина ;

- активно контактуйте з вчителями, будьте учасниками навчального процесу;

- не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.