Одним із головних завдань інклюзії є відгук на широкий спектр освітніх потреб в шкільному середовищі та поза його межами.

Інклюзія розглядається як процес визнання і реагування на різноманітність потреб всіх тих, хто навчається. Вона припускає їх активну 
участь в процесі отримання знань, в культурному і суспільному житті. Інклюзія приводить до зменшення сегрегації в системі освіти. 
Вона вимагає змін і модифікацій змісту, підходів, структури і стратегії освіти з урахуванням потреб усіх дітей, керуючись 
переконаністю, що системи загальної освіти зобов'язані навчати усіх дітей.

Інклюзія особливо підкреслює надання можливостей для рівної участі дітей з інвалідністю (фізичною, соціальною і емоційною) в 
загальній системі здобування освіти, для індивідуального вибору і отримання спеціальних послуг і пристосувань для тих, кому це 
необхідно.

При визначенні інклюзії важливо відзначити наступні моменти.

Мається на увазі:

заохочення відмінностей;
користь для тих, хто навчається, а не тільки для тих, хто піддається виключенню;
відсутність в школі дітей, які можуть відчувати себе виключеними;
надання рівного доступу до освіти або створення спеціальних умов для певних категорій дітей без їх виключення.
Не мається на увазі:

реформа тільки спеціальної освіти, але реформа як формальної, так і неформальної освіти;
реагування тільки на відмінності, але також підвищення якості освіти для тих, хто навчається;
спеціальні школи, але можлива додаткова підтримка для учнів у загальній системі освіти;
задоволення потреб тільки дітей з інвалідністю;
задоволення потреб однієї дитини за рахунок іншого.
Інклюзивна освіта включає:

визнання рівної цінності для суспільства всіх учнів і педагогічних працівників;
підвищення ступеня участі учнів у навчальному процесі та позашкільних заходах й одночасне зменшення рівня ізольованості частини 
учнів;
зміни в політиці навчального закладу, практиці та шкільній культурі з метою приведення їх у відповідність з різноманітними потребами 
учнів, які навчаються в даному навчальному закладі;
Подолання бар’єрів на шляху отримання якісної освіти та соціалізації всіх учнів, а не тільки учнів з інвалідністю та учнів з 
особливими освітніми потребами;
аналіз і вивчення спроб подолання бар’єрів і покращення доступності навчальних закладів для окремих категорій учнів. Проведення 
реформ і змін, спрямованих на користь усіх учнів;
переконання, що відмінності між учнями – це ресурс, що сприяє педагогічному процесу, а не перешкоди, які необхідно долати;
визнання прав дітей на отримання освіти в загальноосвітніх навчальних закладах, що розташовані за місцем проживання;
покращення ситуації у школах у цілому як для учнів, так і для педагогів.
визнання ролі шкіл не тільки в підвищенні академічних показників учнів, а й у розвитку місцевих громад;
розвиток партнерських відносин між школами і місцевими громадами;
визнання того, що інклюзія в освіті – це один з аспектів інклюзії в суспільстві.
 

Ключові елементи інклюзивної освіти

При визначенні сутності інклюзії, важливо звернути увагу на чотири елементи, які ілюструють її характерні особливості.

Інклюзія - це процес. Вона повинна розглядатися як постійний нескінченний пошук якнайкращих способів реагування на людську 
різноманітність. Це - навчання тому, як жити, приймаючи всі відмінності, і вчитися виходячи з цього. У такій ситуації відмінності 
бачаться позитивніше - як стимули, сприяючі отриманню знань.
Інклюзія пов’язана з визначенням і подоланням бар’єрів. Тому вона включає накопичення, класифікацію й аналіз інформації з різних 
джерел з метою планування поліпшень в політиці й практиці.
Інклюзія - це присутність, участь і досягнення всіх учнів. Присутність в даному випадку означає те, «де діти навчаються і як часто 
вони відвідують школу»; під участю мається на увазі рівність в отриманні досвіду в стінах школи, а отже, кожен з учнів повинен 
приймати думки інших; і досягнення - це результат навчання за всією програмою, а зовсім не результати тестів або іспитів.
Інклюзія акцентує увагу на тих групах учнів, які більше схильні до виключення або маргіналізації або незасвоєння знань. Це має на 
увазі відповідальність проведення моніторингу тих груп, які статистично знаходяться в зоні більшого ризику, а також при необхідності 
зробити кроки до забезпечення їх присутності, участі й досягнень в системі освіти.
В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей, яка забезпечує однакове ставлення до всіх 
людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами.

Основні принципи та цінності інклюзивної освіти

Інклюзивна освіта – цінності:

це визнання того, що всі діти можуть навчатися;
це робота зі всіма дітьми, незалежно від їх віку, національності, мови, походження, особливостей розвитку;
це вдосконалення освітніх структур, систем і методик для забезпечення потреб всіх дітей;
це частина великої стратегії по створенню інклюзивного суспільства;
це динамічний процес, який знаходиться постійно в розвитку.
Інклюзивна освіта базується на таких принципах

цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень;
кожна людина здатна відчувати і думати;
кожна людина має право на спілкування і на те, щоб бути почутою;
адаптація системи до потреб дитини, а не навпаки;
справжня освіта може здійснюватися тільки в контексті реальних взаємостосунків;
всі люди потребують підтримки і дружби ровесників;
задоволення індивідуальних освітніх потреб кожної дитини;
визнання спроможності до навчання кожної дитини та, відповідно, необхідність створення суспільством відповідних для цього умов;
залучення батьків до навчального процесу дітей як рівноправних партнерів та перших вчителів своїх дітей;
командний підхід у навчанні та вихованні дітей, що передбачає залучення педагогів, батьків та спеціалістів;
складність завдань повинна відповідати здібностям дитини;
рівний доступ до навчання у загальноосвітніх закладах та отримання якісної освіти кожною дитиною;
подолання потенційних бар'єрів в навчанні.
Інклюзивна освіта є підходом, який допомагає адаптувати освітню програму та навчальне середовище до потреб учнів, які відрізняються 
своїми навчальними можливостями.

Інтеграція vs. інклюзія

Інтеграція - зусилля, спрямовані на введення дітей з особливими освітніми потребами у регулярний освітній простір. Ми пристосовуємо 
учня до вимог школи.

Інклюзія передбачає пристосування шкіл та їх загальної освітньої філософії та політики до потреб усіх учнів – як обдарованих дітей, 
так і тих, котрі мають особливі потреби. Інклюзія потребує змін на всіх рівнях освіти, оскільки це – особлива система навчання, яка 
охоплює весь різноманітний контингент учнів та диференціює освітній процес, відповідаючи на потреби учнів усіх груп та категорій.

Інклюзію в освіті можна розглядати як один із багатьох аспектів інклюзії в суспільстві в цілому.

Переваги інклюзивної освіти:

Для дітей з особливими потребами:

завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток 
дітей;
ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами;
оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально;
навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей;
у дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.
Для інших дітей:

діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей;
діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них;
діти вчаться співробітництву;
діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.
Для педагогів та фахівців:

вчителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів;
вчителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої 
індивідуальності;
спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися 
на життєві ситуації очима дітей.